Маршрут 7

З Тріра до Маульбронна

Сьомий маршрут вирізняється особливою густотою пам’яток ЮНЕСКО, що представляють різні епохи європейської історії. Під час подорожі південно-західною частиною Німеччини ми побачимо споруди, зведені древніми римлянами, побуваємо у середньовічному монастирі та оглянемо колишній металургійний комбінат.

Розпочнемо подорож з найстарішого міста Німеччини – Тріра (Trier). Його заснували на березі річки Мозель в 16 році до нашої ери – в часи правління Октавіана Авґуста. У IV столітті він навіть був столицею Західної Римської імперії. Про цей період тут досі нагадують численні пам’ятки: імператорські терми, амфітеатр, почорнілі від часу, відомі міські ворота Порта Нігра, що чудово збереглися з античних часів. Усі вони, а також Трірський собор та сусідня з ним церква Лібфрауенкірхе 1986 року були включені до списку Світової спадщини. Соборові вже 1700 років. Він є найстарішою церквою Німеччини, тому не дивно, що, оглядаючи його, можна виявити сліди практично всіх європейських архітектурних та художніх стилів.

Від древніх римлян вирушаємо до пам’ятки індустріальної історії – у федеральну землю Саар на металургійний комбінат у місті Фельклінгені (Völklingen). Завод «Фельклінгер Гютте» (Völklinger Hütte) збудували в 1873 році. Він працював понад століття. Через кілька років після виведення з експлуатації його в 1994 році занесли до списку ЮНЕСКО. Завод став першим у Німеччині сучасним промисловим об’єктом, який отримав цей міжнародний статус. Цілісність обладнання та техніки робить його унікальною пам’яткою такого ґатунку в Західній Європі. Нині тут відбуваються виставки, концерти та інші культурні заходи.

Наступна ціль розташована за 160 кілометрів на захід від Фельклінгена – імперський монастир у Лорші (Lorsch) під Вормсом. Ця заснована у VIII столітті обитель досить швидко стала впливовим та привілейованим абатством. Його відвідувало чимало середньовічних монархів, а деякі з них навіть заповідали бути тут похованими. Пишно оздоблені в’їзні ворота з так званим Королівським залом (Königshalle) – єдина частина монастиря в дороманському стилі, яка вціліла під час руйнівної пожежі 1090 року. Ворота були збудовані орієнтовно наприкінці ІХ століття і є однією з небагатьох архітектурних пам’яток епохи правління династії Каролінгів, що дійшли до наших днів. До списку ЮНЕСКО монастир у Лорші з його археологічними пам’ятками внесли 1991 року.

Далі просуваємося в південному напрямку – у Шпайєр на Рейні (Speyer). У цьому місті розташована найбільша з уцілілих романських церков Європи – Шпайєрський собор. Його звели в часи правління представників Салічної династії – королів Східно-Франкського королівства (Німеччини) й імператорів Священної Римської імперії. Починаючи з XVII століття, він неодноразово зазнавав руйнацій під час воєн, але щоразу його відбудовували. На прикладі цього храму можна вивчати не лише багатовікову історію Німеччини, але й розвиток реставраційної справи за останні 200 років. Шпайєрський собор 1981 року став другим німецьким об’єктом, занесеним до списку Світової спадщини.

Остання зупинка на сьомому маршруті – монастир Маульбронн (Maulbronn). З усіх середньовічних обителей, зведених на північ від Альп, він зберігся найліпше та є прикладом для реконструкції інших таких монастирів. У списку ЮНЕСКО – з 1993 року. У Маульбронні зустрічаються сліди найрізноманітніших художніх та архітектурних стилів – від строгої монастирської церкви пізнього романського періоду до багато прикрашеної ранньоготичної трапезної.