Маршрут 6

З Бад-Гомбурга до Регенсбурга

Наш шостий маршрут пролягає на півдні Німеччини і об’єднує унікальні за своїми масштабами та значенням об’єкти ЮНЕСКО. Подорож починається на місці, де раніше пролягав кордон Римської імперії – найдовша система давньоримських фортечних забудов. Наступна зупинка − біля кар’єру Мессель з його найбагатшою колекцією викопних решток древніх організмів. Серед міст шостого маршруту одразу відзначимо Регенсбург з чудово збереженим середньовічним історичним центром.

Відправною точкою цього разу стане гессенське курортне місто Бад-Гомбург (Bad Homburg). Близько 1900 років тому біля цього місця було розташоване поселення древніх римлян, які спорудили в цій частині нинішньої Німеччини найдовшу будову в історії Римської імперії – 550-кілометровий укріплений кордон для захисту від варварів – германських племен. Верхньогермансько-ретійський лімес вважається видатним прикладом інженерно-технічної майстерності. Розкопки, які дослідники розпочали в ХІХ столітті, виявили велику кількість фундаментів та інших археологічних знахідок. 2005 року їх внесли до Світової спадщини. Неподалік від Бад-Гомбурга розташована єдина у світі реконструйована римська прикордонна фортеця Заальбург (Saalburg) разом із селищем та термальними купальнями.

Наступна зупинка нагадує мандрівникам про ще древніші часи. Кар’єр Мессель (Grube Messel) розташований на місці озера, що утворилося у вулканічному кратері близько 47 мільйонів років тому, в еоценову епоху, посеред тропічного лісу. Науковці виявили тут близько 30 тисяч викопних решток, кістки близько чотирьох десятків різних ссавців, зокрема летючих мишей, пропалеотерій і крокодилів. Завдяки таким знахідкам цьому кар’єру 1995 року було присвоєно статус Світової спадщини.

Приблизно за півтори години їзди у східному напрямку розташована Єпископська резиденція і палацовий парк Вюрцбурга (Würzburg). Будівництво цього нового палацу для тутешніх князів-архієпископів розпочали в 1720 році, і тривало воно майже чверть століття. Резиденція вважається однією з головних пам’яток, яку залишив нащадкам провідний німецький архітектор епохи бароко Бальтазар Нойманн (Balthasar Neumann). З цього творіння фактично розпочалася його кар’єра. У роботі над цим палацом брали участь також інші видатні європейські архітектори, скульптори, штукатури та живописці. Венеційський художник Джованні Баттіста Тьєполо (Giovanni Battista Tiepolo), відомий своїми неперевершеними фресками, розписав стелю величезних розмірів над парадними сходами та стіну Імператорської зали. 1981 року Вюрцбурзьку резиденцію та її палацовий парк занесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

До наступної цілі – близько 100 кілометрів у східному напрямку. 1007 року імператор Священної Римської імперії Генрих ІІ (Heinrich II) зробив Бамберг (Bamberg) своєю резиденцією. За його задумом, це місто мало стати таким же великим і впливовим, як свого часу був Рим, однак не повторювати при цьому його архітектуру та планування. Згідно з планом Генриха ІІ, чотири церкви міста утворили християнський хрест з кафедральним собором у центрі. У соборі розташований головний міський символ – Бамберзький вершник (Bamberger Reiter) ХІІІ століття. Він є одним з найвідоміших скульптурних творів німецького Середньовіччя. Його було встановлено на честь імператора та його дружини, Кунігунди Люксембурзької (Kunigunde von Luxemburg), зарахованих церквою до лику святих та похованих у цьому храмі. До списку Світової спадщини старе місто у Бамберзі включили 1993 року. До об’єктів ЮНЕСКО на його території входять Стара ратуша на острові посеред ріки Реґніц (Regnitz) і колишня єпископська резиденція (Alte Hofhaltung).

За 70 кілометрів від Бамберга розташований останній за датою включення до списку ЮНЕСКО німецький об’єкт – Маркграфський оперний театр (Markgräfliches Opernhaus) у Байройті (Bayreuth), який отримав статус Світової спадщини 2012 року. Його було зведено всього за чотири роки й урочисто відкрито 1750-го. У Європі залишилося небагато таких прекрасно збережених оперних театрів XVIII століття. Унікальним вважається його багате барокове оздоблення, чудові завіси з розписної тканини, ложі з різьбою по дереву тощо.

Останню ціль нашого шостого маршруту занесли до списку ЮНЕСКО 2006 року. Вона розташована приблизно за дві години їзди на південний схід від Байройта. Регенсбург (Regensburg) з його старим містом, Кам’яним мостом і районом Штадтамгоф (Stadtamhof) є найкращим у Німеччині зразком чудово збереженого великого німецького міста часів Середньовіччя. На території Регенсбурга, історія якого налічує понад 1800 років, розміщено близько тисячі будинків та інших архітектурних пам’яток Середньовіччя. Серед них – собор Святого Петра (Regensburger Dom St. Peter), збудований у стилі французької готики. Імпозантне враження досі справляють так звані «родові вежі» (Geschlechtertürme) – укріплені житлові споруди міської знаті часів Середньовіччя.