Маршрут 5

З Касселя до Бад-Мускау

У центрі уваги на п'ятому маршруті розташовані творіння ландшафтних архітекторів - унікальні сади й парки в Центральній і Східній Німеччині, а також пам'ятки Веймара, пов'язані з класиками німецької літератури Ґете й Шиллером, а також спадщиною, яку залишили в цьому місті викладачі та студенти Вищої школи будівництва й художнього конструювання - легендарного Баугаузу.

Нашу подорож ми починаємо в Касселі в гірському парку Вільгельмсгьое (Wilhelmshöhe) - одному з найбільших штучних парків такого ґатунку в Європі. Ландграфи й курфюрсти Гессен-Кассельські займалися його створенням упродовж усього XVIII століття. За їхнім бажанням тут постали знамениті каскади фонтанів, було закладено англійський ландшафтний парк і збудовано новий палац у стилі класицизму. На найвищій точці встановлено монумент Геркулеса, створений за зразком античних скульптур, який уже давно став головним символом цього міста.

Антична спадщина мала сильний вплив на двох найвідоміших мешканців Веймара - другої цілі нашої подорожі. Ідеться про прабатьків німецької літератури - Фрідриха Шиллера і Йоганна Вольфґанґа фон Ґете. Саме тут на межі XVIII і ХІХ століть були написані "Фауст" Ґете і "Марія Стюарт" Шиллера, а також багато інших їхніх творів, що стали світовими шедеврами. Обидва письменники ідеалізували античність - класичну культуру Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, бачили в ній абсолютний моральний орієнтир для прагнення до краси та досконалості, зразок для наслідування. За допомогою своїх творів Ґете й Шиллер прагнули наблизити людство до досягнення цих ідеалів.

Архітектурні пам’ятки та історичні місця, колекції та документи, пов’язані з їхнім життям та творчістю в цьому місті, називають «Класичним Веймаром» („Klassisches Weimar“). 1998 року вони стали об’єктами Світової спадщини. Серед них – бібліотека герцогині Анни Амалії (Herzogin Anna Amalia Bibliothek), Веймарська резиденція (Stadtschloss) і парк на річці Ільм (Park an der Ilm). Алеями парку можна прогулятись до Римського будиночку (Römisches Haus). Відразу навпроти розташувався садовий будиночок Ґете (Goethes Gartenhaus), в якому письменник довгий час у дикому шлюбі жив разом з Крістіаною Вульпіус.

Неподалік від парку розташовані об’єкти Світової спадщини, внесені до списку ЮНЕСКО двома роками раніше. Вони пов’язані з Баугаусом (Bauhaus-Universität) - Вищою школою будівництва і художнього конструювання, створеною у Веймарі 1919 року під керівництвом Вальтера Ґропіуса (Walter Gropius). Про внесок викладачів та студентів Баугауса у формування сучасної світової архітектури в місті нагадують головне навчальне приміщення (Hauptgebäude), Школа декоративно-прикладних мистецтв (Kunstgewerbeschule), а також експериментально-зразковий житловий будинок «На розі» (Musterhaus am Horn).

Лише за дві години їзди від Веймара розташовані палацово-паркові ансамблі Дессау-Верліца (Dessau-Wörlitz) з пам’ятками раннього класицизму – всього сім парків з шістьма палацами, будинками, віллами у стилях різних епох, павільйонами, каналами і мостами, гротами і скульптурами. До списку Світової спадщини їх занесли 2000 року. На цьому етапі подорожі варто запастися часом для пішохідних прогулянок, а в найбільшому парку – у Верліці – обов’язковим пунктом програми має стати екскурсія на човні. Садово-паркове королівство (Gartenreich), як його називають, було створене за планами архітектора Фридриха Вільгельма фон Ердманнсдорффа (Friedrich Wilhelm von Erdmannsdorff) для князя Франца фон Ангальт-Дессау (Franz von Anhalt-Dessau). Головна пам’ятка всього Паркового королівства – збудований 1769 року Верліцький палац (Wörlitzer Schloss) – один з найбільш ранніх прикладів архітектури класицизму в Європі за межами Англії. До речі, вже в другій половині XVIII століття доступ до князівських парків було відкрито для всіх охочих – на бажання самого князя, який таким чином сподівався прищепити своїм підданим почуття прекрасного. Нині в деяких історичних будівлях можна навіть переночувати.

Не менш прекрасними та відомими на цілий світ є палаци та парки Потсдама (Potsdam) й Берліна (Berlin). У Потсдамі розташований палац Сан-Сусі (Sanssouci), що в перекладі означає "без турбот". Сан-Сусі слугував Фрідріху Великому (Friedrich der Große) притулком від повсякденної метушні. Прусський король розпорядився розпочати будівництво цієї літньої резиденції 1745 року. До списку ЮНЕСКО палаци та парки Потсдама й Берліна потрапляли в кілька етапів: 1990, 1992 і 1999 років. Сан-Сусі – найдавніший об’єкт ЮНЕСКО серед них. Загальна площа цих пам’яток Світової спадщини становить близько 500 гектарів. До списку включені Новий палац (Neues Palais), палац і парк Бабельсберг (Babelsberg), церква Спасителя в порту Закров (Sacrower Heilandskirche), замок Глініке (Schloss Glienicke), а також Павиний острів (Pfaueninsel). В їхньому створенні брали участь багато різних майстрів і ландшафтних архітекторів. Найвідоміший з них – Петер Йозеф Ленне (Peter Josef Lenné), який почав службу при прусському дворі 1818 року і працював тут майже півстоліття.

Приблизно за дві години їзди на південний схід від Потсдама розташований ще один видатний пам’ятник ландшафтної архітектури – найбільший у Центральній Європі англійський пейзажний парк. Його було створено 1815 року в Бад-Мускау (Bad Muskau) за розпорядженням Германа фон Пюклер-Мускау (Pückler-Muskau). Князь був великим поціновувачем античності. Парк мав стати його особистим райським садом на землі та виглядати, як природно утворений ландшафт. Задум було реалізовано досконало, а результатами можна насолоджуватися донині. При плануванні й створенні парку використовувалися дерева та кущі, квіти та інші рослини, типові для цієї місцевості, що допомагає приховати штучне походження цих пейзажів. 2004 року парк внесли до списку Світової спадщини. Особливість полягає в тому, що він лише на одну третину розташований на території Німеччини. Решта – в Польщі. Таких прикордонних об’єктів у списку ЮНЕСКО чимало.