Маршрут 3

Від Гекстера до Айзенаха

Наш третій маршрут пропонує познайомитися із сакральними скарбами та багатствами земельних надр.

Ми розпочинаємо подорож у вестфальскому Гекстері в замку та монастирі Корвей. Упродовж от уже 1200 років Корвей є осередком християнської віри. Найстаріша частина монастиря - Вестверк. Це західний фасад монастирської церкви, один з найвидатніших вцілілих прикладів каролінгської архітектури. Вестверк звели між 873 та 885 роками. До 12 століття монастир був оточений селищем, про що свідчать розкопки. Під землею добре збереглись залишки цього середньовічного міста, або як його ще називають Civitas Corvey. Нині монастир перебудували на замок, у монастирський церкві досі проводяться богослужіння. 2014 року Корвей занесли до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Фундаментом наступної пам’ятки Світової спадщини стала віра в технічний прогрес та майбутнє, а не релігія. Фабрика взуттєвих колодок «Фаґус» (Fagus-Werk) в Альфельді (Alfeld) була збудована 1911 року за проектом архітектора Вальтера Ґропіуса і стала першою спорудою сучасної індустріальної архітектури – елегантною та легкою, із заскленими фасадами та майстернями, які вдень заливає сонячне світло. Під час роботи над проектом на замовлення промисловця Карла Беншайдта (Carl Benscheidt) особлива увага приділялася безпеці, охороні праці та здоров’я працівників. Фабрика «Фаґус» - один з новачків у німецькому списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Вона отримала цей статус 2011 року.

Далі наш шлях проходить через університетське місто Гільдесгайм (Hildesheim) на півдні Нижньої Саксонії. 1985 року одразу дві видатні пам’ятки романської архітектури отримали тут статус Світової спадщини ЮНЕСКО: кафедральний собор Вознесіння Пресвятої Діви Марії (Hildesheimer Dom St. Mariä Himmelfahrt) і базиліка Святого Міхаеля (Basilika St. Michael) разом зі скарбницями. Церкву Святого Міхаеля мешканці міста називають «Небесним замком» (Himmelsburg). На замок вона справді чимось схожа, мабуть, завдяки характерним вежам, круглим та квадратним. Цей храм височіє над Гільдесгаймом з 1022 року. Одна з головних цінностей базиліки - розписна дерев’яна стеля з родовим деревом Ісуса завдовжки 30 метрів. Друга пам’ятка ЮНЕСКО в Гільдесгаймі - собор Діви Марії з однією з найстаріших єпископських кафедр Німеччини. Теперішній храм, зведений на місці давнішого, було освячено 1061 року. Нині в ньому зберігається унікальна колекція творів мистецтва з бронзи. Поряд біля огорожі розташовано символ міста – так званий «Тисячолітній розарій» (Tousendjähriger Rosenstock). З ним пов’язані численні легенди, якими місцеві охоче діляться з гостями міста.

Від промислової архітектури до наступного об’єкта в списку ЮНЕСКО – Гослара (Goslar) – всього година їзди на машині у східному напрямку. Основу його багатства в давнину становили срібло та інші цінні метали й корисні копалини, які тут видобувалися. Історія гірництва в цих місцях, згідно з легендою, почалася з норовливого коня, прив’язаного до дерева лицарем на ім’я Рамм. Очікуючи свого господаря, кінь бив копитом об землю і розкопав рудоносну жилу. Гору назвали Раммельсберг (Rammelsberg). Деякі відкоси тут сягають Х століття, але найцікавіше тут – під землею, куди старими штольнями кілька разів на день водять екскурсії. Про колишнє багатство Гослара нині нагадують хіба що готична ратуша та будинок гільдій – нині готель «Кайзерворт» (Gildehaus Kaiserworth).

Лише за 60 кілометрів від Гослара розташовано ще одне місто, що має завдячувати своєю появою та розквітом представникам Саксонської династії – Кведлінбург (Quedlinburg). Серед об’єктів Світової спадщини з 1994 року числиться місцева церква Святого Серватія (Kirche St. Servatius) на Замковій горі (Schlossberg) – місце, де був похований перший германський король Генрих І Птахолов (Heinrich I). Цей романський храм було освячено 1129 року. В історичному центрі Кведлінбурга налічується понад 2000 фахверкових будинків, що робить його однією з найбільших за площею пам’яток Німеччини. Архітектурні та історичні пам’ятки, приємна атмосфера середньовічних вуличок з чисельними кафе та крамничками щороку приваблюють сюди понад мільйон туристів.

Останній пункт нашого третього маршруту розташований на відстані трьох годин їзди на машині на південний захід. Головна пам’ятка міста Айзенах (Eisenach) – замок Вартбург (Wartburg), який отримав статус Світової спадщини 1999 року. Після накладення анафеми 1521 року тут знайшов пристанище Мартин Лютер. Церковний реформатор переховувався тут під іменем Юнкер Йорґ. Саме в цьому замку всього за 11 тижнів Лютер переклав Новий Заповіт з грецької на німецьку мову, зробивши його доступним простим людям – неоціненний дар в історії протестантизму. Помешкання батька Реформації (Lutherstube) у Вартбургу майже одразу після його смерті 1546 року стало місцем паломництва прихильників його вчення і понині приваблює відвідувачів з усього світу.