Маршрут 2

Від Ангермюнде до Айслебена

Наш другий маршрут пролягає місцями, де зародилися ідеї, що надихнули цілий світ – ідеї духовні та архітектурно-дизайнерські. Тут розташовані пам’ятки, пов’язані з діяльністю батька німецької Реформації Мартина Лютера, а також зі школою архітектури та дизайну Баугауз (Bauhaus).

Але розпочнемо наш маршрут з пам’ятки Світової природної спадщини. Вирушаємо до містечка Ангермюнде (Angermünde), розташованого на північний схід від Берліна. Біля нього знаходиться унікальний буковий ліс – біосферний заповідник «Грумзин» (Grumsin). Зазвичай він недоступний для відвідувачів. Але ми познайомимося з ним у супроводі одного з лісників. Потаємні стежини пролягають ландшафтами, що виникли під час останнього льодовикового періоду. 2011 року експерти ЮНЕСКО проголосували за присвоєння особливого статусу старим буковим лісам Німеччини. Крім заповідника «Грумзин» під охороною ЮНЕСКО опинилися також національні парки «Ясмунд» (Jasmund), «Гайніх» (Hainich), «Келлервальд-Едерзее» (Kellerwald-Edersee), a також буковий ліс «Серран» (Serrahner Buchenwald).

Далі шлях веде до сусіднього Берліна (Berlin), а саме – до його житлових поселень епохи модернізму: Фалькенберг (Falkenberg), Шиллерпарк (Schillerpark), Бриц (Britz) зі знаменитим будинком у вигляді підкови, Вайсе Штадт (Weiße Stadt) і Сіменсштадт (Siemensstadt). Розташовані вони у різних районах міста, тому на знайомство з ними краще запланувати більше часу. Статус пам’яток Світової спадщини їм присвоїли 2008 року. Вони були задумані як альтернатива похмурим будинкам кайзерівської епохи – «багатоквартирним казармам». Проекти нових поселень спершу викликали багато дискусій, але пізніше стали зразками для будівництва соціального житла у Німеччині та за кордоном. Особливої уваги заслуговує Сіменсштадт, над будівництвом якого працювали зірки сучасної архітектури – Ганс Шарун (Hans Scharoun), Гуґо Геринг (Hugo Häring) та засновник Баугауза Вальтер Ґропіус (Walter Gropius). З останнім під час нашого другого маршруту ми ще зустрінемося.

Свого роду архітектурним контрапунктом цим поселенням є Музейний острів (Museumsinsel). У списку Світової спадщини він з 1999 року. Історія цього унікального місця починається зі Старого музею (Altes Museum), зведеного 1830 року у стилі класицизму. Автор проекту – представник романтичного історизму Карл Фридрих Шинкель. Серед культурних пам’яток Німеччини Музейний острів, у зібраннях якого представлені твори світового мистецтва різних країн та епох, за своєю цінністю займає перше місце. До співпраці тут досі залучають лише провідних світових архітекторів. За реконструкцію Нового музею (Neues Museum), завершену 2010 року, відповідав Девід Чіпперфілд. Його проект, як вважають багато експертів, є прикладом вдалого діалогу традиційної архітектури цієї будівлі й сучасності. Не всім цей підхід сподобався, але результат, без сумніву, заслуговує на увагу.

Лише за сто кілометрів на південний захід від Берліна розташована наступна ціль нашої подорожі – Віттенберг (Wittenberg). Чотири об’єкти на його території 1996 року були занесені до списку ЮНЕСКО. Серед них – церква Святої Марії (Stadt- und Pfarrkirche St. Marien zu Wittenberg), у якій майже до своїх останніх днів читав проповіді Мартин Лютер. Весь Віттенберг – це такий собі музей протестантизму просто неба. Оглядини міських пам’яток найкраще розпочати з Будинку-музею Лютера (Lutherhaus) – колишнього монастиря Августинського ордена, куди Лютер прибув 1508 року монахом, а згодом мешкав тут зі своєю сім’єю. Далі однією з головних вулиць міста пройдемо до придворної Замкової церкви (Schlosskirche). Саме до її дверей 1517 року Лютер прибив свої 95 тез з критикою індульгенцій, якими торгувала католицька церква. Так було покладено початок Реформації та євангелічному віросповіданню в Німеччині.

Далі наш шлях пролягає вниз за течією Ельби – в місто Дессау (Dessau). 1925 року сюди з Веймара переїхав Баугауз – заснована Вальтером Ґропіусом архітектурна школа. Нині Баугауз вважається символом безкомпромісної модернізації культури, дизайну та архітектури. 1996 року своє місце серед об’єктів Світової спадщини посіли головне навчальне приміщення Баугауза (Schulgebäude) та будинки викладачів, зведені за проектами Ґропіуса (Meisterhäuser). Ще одну роботу Ґропіуса можна побачити неподалік – ресторанний павільйон «Корнгауз» (Kornhaus), схожий на НЛО з панорамними вікнами, який приземлився на березі посеред біосферного заповідника «Середня Ельба» (Mittelelbe).

Наша остання зупинка на цьому маршруті – місто Айслебен (Eisleben), внесене до списку ЮНЕСКО разом з Віттенбергом. У цьому місті Мартин Лютер народився та помер (1483 – 1546). Досі сперечаються, в якому саме будинку він помер, але однозначно можна сказати, що в центр свого вчення він поставив Священне Писання, а його реформаторські ідеї знайшли послідовників у всьому світі.