Вісім запитань…

Доротеї Редекер, голові опікунської ради пам’ятки Світової спадщини «Монастир у Лорші»

Що не можна в жодному разі проґавити, коли вперше відвідуєш Лорш?

Головна пам’ятка колишнього монастиря у Лорші – його ворота з розташованою над ними Надворітною (Torhalle) або, як її ще називають, Королівською залою (Königshalle). Ці ворота є однією з небагатьох споруд періоду правління династії Каролінгів, що вціліла до наших часів. Фасад приваблює увагу трьома арками та багатими орнаментами з червоного та білого піщаника. Обов’язково приєднайтеся до однієї з екскурсій, під час якої можна довідатися багато монастирських таємниць. Науковці досі не дійшли єдиного висновку, для чого використовувалося приміщення над воротами: для проведення релігійних церемоній, судових засідань чи як бібліотека.

Що подобається тут понад усе?

Багато запитань, які так і залишаються без відповідей. Від цієї бенедиктинської обителі збереглося не так багато слідів та свідчень, але науковці з різних галузей – історики, спеціалісти із зодчества, мистецтвознавці, архітектори, геологи і географи – намагаються з’ясувати якомога більше подробиць про минуле цього місця. Дуже цікаво спостерігати за їхньою роботою, наприклад, коли вони відмовляються від старих гіпотез на користь нових, логічних, підкріплених більш вагомими фактами. Монастир наче продовжує жити. У 2014 році за допомогою спеціальних елементів тут на оригінальних місцях позначили фундаменти будівель, згідно з найбільш вірогідним планом забудови. Це дозволяє відвідувачам краще уявити й зрозуміти масштаби та структуру колишнього абатства. Крім того, ведеться робота над створенням лабораторії просто неба. У Лорші намагаються реконструювати міське подвір’я каролінгських часів, на якому можна буде познайомитися з повсякденним життям раннього Середньовіччя.

Що можете по секрету порадити відвідувачам?

Окрім самого Лоршського монастиря статус Світової спадщини поширюється також на Альтенмюнстер (Altenmünster) – рештки обителі, з якої почалася його історія. Монастир був спершу закладений біля ріки Вешніц за кілометр від нинішнього більш високого місця, куди його перенесли пізніше через загрозу повеней. Біля Альтенмюнстера можна добре уявити собі атмосферу спокою та усамітнення, яка панувала тут до розширення Лоршського монастиря.

Що найбільше вразило, коли вперше тут побували?

Якщо говорити про збережену архітектуру, Лоршський монастир можна назвати скромною пам’яткою Світової спадщини. 1986 року, коли я відвідала це місце уперше, його унікальне історичне значення відчувалося не так виразно. Тобто спершу я була дещо розчарована.

У яку пору року найкраще знайомитися з цим місцем?

Мені найбільше подобається тут навесні, коли з території монастиря відкривається краєвид на його квітучі околиці.

Що ще варто тут побачити?

Музейний центр у Лорші (Museumszentrum Lorsch). У ньому розташована не лише докладна виставка, присвячена історії Лоршського абатства, але й вартий уваги Музей тютюну (Tabakmuseum). Якщо дозволить час, відвідайте Стару ратушу, головною пам’яткою якої є настінні розписи у Залі Нібелунгів.

Знайомство зі Світовою спадщиною пробуджує апетит. Які страви регіональної кухні можете порекомендувати?

Кукурудзяний хліб (Welschbrot) – регіональний сорт, який місцеві пекарні продають восени.

Яку з пам’яток Світової спадщини ЮНЕСКО Ви самі хотіли б відвідати?

У Німеччині охоче відвідала б Паркове королівство Дессау-Верліц. Якщо говорити про інші країни, то хотіла б побачити історичний центр польського Кракова.

Доротея Редекер

народилася й виросла в Рурській області. 1986 року після навчання в Бонні разом із сім’єю переїхала в Лорш.

Вивчала економічну географію, потім працювала в книжкових видавництвах та ЗМІ. Починаючи від серпня 2011 року, обіймає посаду голови опікунської ради пам’ятки ЮНЕСКО «Монастир у Лорші».