Вісім запитань…

Беатрис Бусьян, директорці Музею історії ганзейського міста Вісмара

Що не можна в жодному разі проґавити, коли вперше відвідуєш Вісмар?

Ринкову площу з криницею (Wasserkunst) у стилі Ренесансу, ратушу і «старого Шведа» (Alter Schwede) – цегляний будинок з готичним фасадом та однойменним рестораном усередині. У портовому кварталі варто завернути до перекошеного фахверкового будиночка (так званого Gewölbe), пройти через готичні Водяні ворота міського муру (Wassertor) до складів та барокового будинку зі шлагбаумом (Baumhaus). З цього будинку за допомогою довгої колоди перекривали кораблям доступ у порт. Звісно ж, варто приділити час і храмам, починаючи з церкви Святого Миколая (Nikolaikirche) з її багатим оздобленням. Обов’язково слід відвідати дзвіницю, що залишилася від зруйнованої церкви Святої Марії (Marienkirchturm). Особлива гордість городян - церква Святого Георгія (Georgenkirche), відбудову якої з післявоєнних руїн почали 1990 року і яку ще називають «Вісмарським дивом». Поруч розташований Княжий двір (Fürstenhof) з багатими барельєфами на фасаді, Цойґгауз, церква шпиталю Святого Духа. Решту часу можна прогулятися вздовж вулички зі струмком Frische Grube, а також вулицями Кремерштрасе (Krämerstraße) та Шоєрштрасе (Scheuerstraße).

Що подобається тут понад усе?

Постійне та неочікуване чергування великого та малого, тісняви та простору. Наприклад, до просторої Ринкової площі ведуть затишні вулички, вузький середньовічний портовий басейн поєднує місто з Вісмарською бухтою та Балтійським морем, а імпозантні будинки купців стоять по сусідству з невеличкими хатками, поділеними на маленькі квартирки.

Що можете по секрету порадити відвідувачам?

Якщо потрібно буде передихнути під час знайомства з містом, зазирніть до внутрішнього двору церкви та шпиталю Святого Духа. Тим, хто любить оглядати пам’ятки у спортивному режимі, можна порекомендувати екскурсію під склепінням церкви Святого Миколая або на дзвіницю церкви Святої Марії. Це дає можливість побачити пам’ятки цегляної готики з незвичної перспективи. Романтики повинні обов’язково здійснити прогулянку нічним Вісмаром. Особливо ефектно в цей час виглядає Княжий двір – весільний палац мекленбурзьких герцогів.

Що найбільше вразило, коли вперше тут побували?

Частина Старого міста навколо церкви Святого Миколая з липовою алеєю, струмком Свіжа канава та однойменною вулицею, будинком Шаббеля вразили мене найбільше.

У яку пору року найкраще знайомитися з цим місцем?

Приїздіть завжди, коли є можливість. У кожної пори року у Вісмарі – свої привабливі сторони, свої свята. Навесні – традиційні дні, присвячені оселедцю – Wismarer Heringstage. Влітку життя переміщується на вулиці та площі. Восени в місті відбувається День відкритих пам’яток, коли мешканці відкривають свої оселі та дворики для гостей міста. Узимку до міста з півночі на кораблі через Балтійське море приїздить різдвяний Санкт-Ніколаус – Святий Миколай.

Що ще варто тут побачити?

На захід від історичного центру міста знаходиться район Вендорф (Wendorf) з типовою атмосферою морського курорту. З пірса відкривається гарний вигляд на Вісмарську бухту та старе місто. У південній частині розташовано міське кладовище, схоже на парк з тінистими алеями та каплицями. Серед нових пам’яток (з осені 2012 року) варто відвідати технічний музей Мекленбурга Phantechnikum, присвячений історії техніки та інноваціям.

Знайомство зі Світовою спадщиною пробуджує апетит. Які страви регіональної кухні можете порекомендувати?

Свіжу рибу, придбану в порту, а також ігристе вино, виготовлене на заводі Hanse Sektkellerei Wismar – традиційному підприємстві з 350-річною історією.

Яку з пам’яток Світової спадщини ЮНЕСКО Ви самі хотіли б відвідати?

У Німеччині – Парковий комплекс Дессау-Верліц (Gartenreich Dessau-Wörlitz). В інших країнах Європи – ще раз середньовічний архітектурний ансамбль Каркассон (Carcassonne) у Франції, а також Саббьонету (Sabbioneta) в Італії. Якщо ж обирати серед Світової спадщини по світу, то дуже цікаво було б побачити історичне Кіото в Японії.

Беатрис Бусьян

народилася й виросла в місті Мюнстері (Північний Рейн-Вестфалія).

Мистецтвознавець за освітою, 1991 року вона почала працювати в земельному відомстві з охорони пам’яток архітектури у Шверині (Мекленбург-Передня Померанія). 1994 року вона переїхала до Вісмара, де нині очолює Музей історії ганзейського міста Вісмара.